Відмороження

виникає унаслідок дії холоду на ту або іншу ділянку тіла. Підвищена вологість, тривала дія низьких температур, тісне взуття або одяг, що наводить до здавлення кровоносних судин, крововтрата, перевтома і попередні відмороження можуть сприяти відмороженню або збільшувати ступінь ураження тканин.
течія. Спочатку в результаті спазму кровоносних судин шкіра на відмороженій ділянці тіла бліда, чутливість знижена або відсутній. Через деякий час спазм кровоносних судин змінявся їх розширенням. Шкіра набуває яскраво-червоного кольору з синюшним відтінком. На відмороженій ділянці з’являється невеликий набряк, чутливість відновлюється, виникає відчуття паління, свербіння. Через декілька днів всі ці явища поступово проходят, але залишається підвищена чутливість цієї ділянки до холоду. Так протікає I міра відмороження. При відмороженні II міри в тканинах відбуваються глибші зміни. Услід за ознаками, характерними для I міри, на шкірі з’являються міхури, наповнені серозно-кров’яною рідиною, шкіра приймає багрово-синюшний колір, розвивається сильніший набряк, чутливість довго не відновлюється. Протягом довгого часу у хворих зберігається схильність до підвищеної реакції на дію холоду: відчуття паління, повзання мурашок, колення, свербіння. Шкіра тривалий час залишається синюшною.
При III мірі відмороження приголомшуються глибші ділянки. В результаті порушення кровообігу і утворення множинних тромбів в дрібних судинах настає гангрена тканин. Клінічна картина характеризується тим, що через декілька днів шкіра на відмороженій ділянці темніє, перетворюючись на сухий струп. Потім по периферії утворюються демаркаційна лінія і грануляційний вал, а розташована до периферії від нього ділянка висихає, муміфікується і поступово відторгається.
Якщо мертвіють лише поверхнево розташовані м’які тканини, то таке відмороження називають відмороженням III міри. Якщо ж омертвіння захоплює глубжеле-жащие тканини, включаючи і кістки, то таке відмороження класифікують як відмороження IV міри. При цьому розвивається суха або волога гангрена дистальних відділів ураженої кінцівки.